РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТИЗИ АНІМАЦІЙНОГО ФІЛЬМУ «ПУПОВИНА» 

До Національної психологічної асоціації надійшов запит на проведення експертизи анімаційного фільму. Для проведення оцінки продукту було зібрано групу з 3 експертів із відповідною кваліфікацією, прізвища яких для замовника не розголошувалися, підготований експертами висновок був представлений до розгляду Ради правління та підтриманий, тож Національна психологічна асоціація рекомендує анімаційний фільм Пуповина.

Фільм розповідає історію про гіперопіку матері над сином, яка руйнує життя їм обом. Дуже радимо вам переглянути історію, яка змушує замислитися.

Ознайомитися з текстом експертного висновку можна тут

#рекомендованоНПА

ЯКІ НАСЛІДКИ ДЛЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я МАЮТЬ СТИХІЙНІ ЛИХА?


Україна із завмиранням серця спостерігає за страшними наслідками паводків на Західній Україні, початок яких припав на кінець червня 2020. Спеціалісти вже визначають їх найбільшими за останні 60 років. Станом на 25 червня було підтоплено 285 населених пунктів, постраждало 9994 будинки, зруйновано інфраструктурні об’єкти, мости, дороги. 1500 поліцейських, рятувальників та бійців Національної гвардії беруть участь у ліквідації наслідків негоди. На їх подолання Кабінет міністрів України виділив понад 700 млн. гривень, втім загальні збитки експерти оцінюють в суму майже 4 млрд. гривень.

Екологи вважають, що причини паводків комплексні – це вирубка лісів, засмічення річок і зміна клімату, наслідком якої є сильні та затяжні дощі. 

Поки ми готували це повідомлення, 6 липня в Луганській області виникла лісова пожежа на площі близько 50 га, яка через поривчастий вітер та високі температури розповсюдилася далі. Попередньо 5 осіб загинуло та 9 осіб госпіталізовані до лікарні. Вогнем знищено близько 80 дачних будинків садового кооперативу та 45 житлових будинків. 

Це все ви могли почути з новин, але чи замислювалися ви про те, який вплив матиме це лихо на психічне здоров’я і як його можна оцінити? Давайте звернемося до досвіду інших країн.

Переживання стихійних лих та катаклізмів провокує появу гострого травматичного стресу, тривоги, депресивних та фобічних розладів, дезадаптивні стратегії подолання стресів, формування алкогольної та наркотичної залежності. 

У 14,5% жертв урагану Сенді (2012) було діагностовано симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР), а у 15,6% людей, які сильно постраждали від лісових пожеж в Америці, симптоми ПТСР почали проявлятися лише за кілька років (Bryant et al., 2014). 

У кожного шостого постраждалого від урагану Катріна (2005) було діагностовано ПТСР, а у 49% постраждалих було виявлено симптоми підвищеної тривожності чи депресії. Самогубство та суїцидальні думки збільшилися більш, ніж удвічі (Kessler et al., 2008; Lowe, Manove, & Rhodes, 2013). 

Раптові та вимушені життєві зміни ставлять нові виклики для адаптації людини. Після пережитого стресу ті, хто залишаються у власному помешканні, можуть втратити відчуття свого будинку як безпечного середовища, що буде створювати постійну напругу та тривогу (Tapsell & Tunstall, 2008). 

Економічні втрати спричиняють депресії. Наприклад, в Австралії виявлено підвищення рівня самогубств серед фермерів-чоловіків в періоди тривалої посухи (Hanigan, Butlera, Kokicc, & Hutchinson, 2012). 

Варто наголосити і на більш вразливих групах населення, до яких також відносяться діти. Так, в ході оцінки наслідків урагану Катріна (2005) американські дослідники виявили підвищення рівня агресивності у підлітків (Monica A. Marsee, 2008).  Ці наслідки впливають на соціальну адаптацію, навчання, якість життя. 

Наявні дані і про те, що симптоми ПТСР у дітей є більш тривалими, ніж у дорослих. Так, за результатами дослідження, в якому взяли участь 387 дітей (9-18 років), виявлено, що з віком симптоми ПТСР та депресії зменшуються (досвід урагану Катріна). Втім така редукція симптомів відбувається через 2-3 роки, а у 28% досліджуваних дітей симптоми залишаються навіть через 3 та більше років (Washington, DC: US Government Accountability Office, 2009).

Особлива вразливість дітей відмічається й в іншому дослідженні. Третина з 800 австралійських дітей, які пережили лісові пожежі, відтворювали травматичний досвід у своїх іграх, мріях, розповідях навіть через 26 місяців після трагедії (Alexander Cowell McFarlane, 1987). 

Психологічні реакції на природні катастрофи включають різні фази, що характеризуються симптомами, які змінюються з часом. Серед них почуття зневіри, шоку, заперечення чи обурення, що безпосередньо слідують за подією, а також альтруїстичні почуття, які пов’язані зі збереженням життя, свого та близьких, майна. Емоційна підтримка та оптимізм до майбутнього можуть перетворитися на розчарування, настирливі думки та образи, гнів, оскільки довготермінові наслідки та емоційні наслідки події стають очевидними. Таке пригнічення може тривати місяці, а то й роки, і пов’язане зі стресовим збудженням, фізичними та психологічними скаргами: наприклад, головним болем, втомою, посттравматичним стресовим розладом, шлунково-кишковими та серцевими симптомами(Stein and Meyers, 1999). 

Тож, спираючись на досвід колег, ми поки можемо лише здогадуватись, як паводки на Західній Україні вплинуть на психічне здоров’я населення. Подолання наслідків негоди є довготривалою та кропіткою роботою, потребує реакції державних служб, спеціалістів, волонтерів. Але одним із висновків цього страшного уроку природи є превенція. Попередження причин таких жахливих подій – це більш відповідальна поведінка людини до природи, вдумливе використання ресурсів, збереження довкілля.

Підготовлено робочою групою НПА з превенції зміни клімату та збереження психічного здоров’я. 

#ClimateChangeNPA #stop_climate_change #NPA_loves_Earth

 

УКРАЇНА ПРИЄДНАЛАСЯ ДО ГЛОБАЛЬНОГО РУХУ ПСИХОЛОГІВ ЗАДЛЯ ДІЙ ПРОТИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

По всьму світі зросла кількість випадків появи домашнього насильтства в часи пандемії COVID-19. Постійна представниця ПРООН в Україні Дафіна Герчева наводить такі дані у своєму інтер’ю до Kyivpost від 9 червня 2020.

Режим соціальної ізоляції, введений у багатьох країнах для уповільнення поширення захворювання, посилив іншу вже раніше наявну пандемію – домашнє насильство. Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) нещодавно повідомив про зростання на 20 % випадків насильства з боку інтимних партнерів, що спостерігалося у всьому світі за три місяці карантину. 

Джерело: https://www.unfpa.org/sites/default/files/resource-pdf/COVID-19_impact_brief_for_UNFPA_24_April_2020_1.pdf

У травні 2020 року кількість кримінальних справ в Україні, пов’язаних із домашнім насильством, становила 1 511, натомість у травні 2019 року – 795.  Звісно, ці цифри не відображають повної картини, адже частина випадків незадокументовані, оскільки постраждалі далеко не завжди звертаються по допомогу через страх помсти.

Джерело: дані з посилання на офіс головного прокурора наводить http://www.un.org.ua/ua/informatsiinyi-tsentr/news/4939-pandemiia-covid-19-zahostryla-problemu-domashnoho-nasylstva

Як ідеться у доповіді Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) за 2019 рік, лише 7% жінок в Україні, які постраждали від насильства з боку свого партнера, звернулися до поліції. Поліція та судова система часто не реагують на цю проблему, що відображає поширену в українському суспільстві думку, що домашнє насильство – це «особиста, сімейна справа», яка не стосується держави, і що постраждалі від насильства певною мірою самі його «спровокували».

Джерело: https://www.osce.org/files/f/documents/1/3/440312_0.pdf

Психологи з усього світу б’ють на спалах. Колеги з об’єднання GENFAMI наводять вражачі дані. Так лінії довіри вже в перші тижні карантину отримали більшу кількість дзвінків. В Іспанії у перші тижні карантину кількість звернень збільшилися на 26%, і зросла до 46%, в Поругалії на  32%, Кіпрі у перший тиждень кількість запитів про допомогу підвищилася на 30%, в Бразилії 40%, Великій Британії 25%, загалом країнах Європейського союзу 49%, в Колумбії у перші два тижні кількість дзвінків зросла на 46%, а після на 176%. Вражає?

Ми, Національна психологічна асоціація, закликаємо колег об’єднати зусилля. Ми хочемо створити карту ініціатив допомоги та робити більше просвітницьких матеріалів на цю тему, якщо ви хочете допомогти нам – поширте ці матеріали, напишіть нам на office@npa-ua.org, давайте будемо співпрацювати заради спільної мети. Також ви можете використовувати ваші власні історії, інформаційні матеріали, контакти, використовуючи хештеги #actionagainstviolence  #globalpsychology. Тема насильства мовчазна тема, тож час заговорити про неї.

Скачати повноформатний бюлетень можна тут

Результати голосування Загальних зборів НПА

28 травня 2020 року відбулись Загальні збори Національної психологічної асоціації (НПА). В рамках зборів були проведені чергові вибори до Виконавчої Ради НПА на 2020-2022 рр., а також голосування щодо затвердження представників в Раді Правління НПА (від організацій, які є членами НПА) та прийняття змін до Статуту НПА.

Переважною більшістю голосів Президентом НПА на 2020-2022 рр. було обрано кандидата психологічних наук Валерію Палій. Валерія отримала підтримку колег завдяки ініціативам, які вона успішно втілювала в НПА за останні роки, коли обіймала посаду скарбничої НПА у 2017-2020 рр.

Доктор психологічних наук Віталій Климчук зберігає посаду Віце-президента, а Олег Бурлачук — посаду Секретаря НПА. Олену Лєвіну обрано на посаду Скарбничої.

Професор Леонід Фокович Бурлачук отримав почесне звання Першого президента НПА.

Також за результатами голосування було затверджено представників в Раді Правління НПА на 2020-2022 рр.:

Асоціація дитячих та сімейних психологів України (Харків)
1. Красін Сергій Анатолійович
2. Трухан Ганна Валеріївна

Асоціація нейропсихологів України (Одеса)
1. Гарюшкін Дмитро Сергійович
2. Гарюшкіна Алла Анатоліївна

Асоціація психологів освіти (Дніпро)
1. Сурело Євген Анатолійович
2. Войцях Тетяна Володимирівна

Асоціація психологів України “Разом заради майбутнього” (Тернопіль)
1. Бригадир Марія Богданівна
2. Лубківський Ігор Йосипович

Всеукраїнська Арт-терапевтична асоціація (Київ)
1. Вознесенська Олена Леонідівна
2. Чорна Лідія Георгіївна

Всеукраїнська психодіагностична асоціація (Київ)
1. Бурлачук Леонід Фокович
2. Бурлачук Олег Леонідович

Інститут клієнт-центрованої та експірієнтальної психотерапії (Харків)
1. Кочарян Олександр Суренович
2. Палій Валерія Сергіївна

Інститут сучасного психологічного консультування (Київ)
1. Томаржевська Інна Володимирівна
2. Рашковська Ілона Владиславівна

Київська асоціація практикуючих психологів та психотерапевтів (Київ)
1. Живоглядов Юрій Олексійович
2. Дружиніна Олена Станіславівна

Психологи без кордонів (Київ)
1. Устенко Віталіна Володимирівна
2. Травенко Ольга Сергіївна

Українська асоціація транзакційного аналізу (Київ)
1. Ловчинська Тетяна Олександрівна

Українська спільнота транзакційного аналізу (Київ)
1. Плетка Ольга Тарасівна
2. Клименко Наталія Геннадіївна

Український інститут практичної адиктології (Київ)
1. Старков Денис Юрійович
2. Заєць Ірина Володимирівна

Українське товариство системної та короткотермінової психотерапії (Львів)
1. Островська Катерина Олексіївна
2. Саламон Олег Леонтійович

Центр практичної психології “For life” (Житомир)
1. Портницька Наталія Федорівна
2. Климчук Віталій Олександрович

Центр психології та психотерапії (Луцьк)
1. Магеровська Ольга Олегівна
2. Ковальчук Віта Вікторівна

Крім того, за результатами голосування було затверджено зміни до Статуту НПА.

Опитування спеціалістів з психологічної підтримки

Опитування спрямоване на вивчення професійного досвіду і потреб фахівців надання психологічної підтримки: психологів, соціальних працівників, психотерапевтів, психіатрів, консультантів та тренерів, які надають психологічну підтримку. Опитування займе близько 20 хвилин і є анонімним.

Лінк на опитування:

https://cutt.ly/WyGpdrw

Опитування проводиться у рамках Програми реінтеграції ветеранів, що імплементується IREX в Україні та підтримується Veteran Hub, Міністерством у справах ветеранів України, Lifeline Ukraine, Міжнародним фондом соціальної адаптації і Development foundation.

Опитування можуть заповнити як спеціалісти, що працюють з ветеранами, так і спеціалісти, що не працюють з ветеранами.

ПАМ’ЯТКА ПАЦІЄНТАМ ПІСЛЯ ВИПИСКИ ЗІ СТАЦІОНАРУ

Які стани та переживання можуть виникнути після стаціонарного лікування? Чи є вони нормальними? Що робити, аби впоратись із ними? Коли варто звернутись по допомогу і до кого?

Спеціалісти Дивізіону НПА “Психічне здоров’я” та проєкт “Психічне здоров’я для України” підготували пам’ятку для пацієнтів після виписки зі стаціонару.

 

Психологічні наслідки перебування на стаціонарному лікуванні

Перебування на стаціонарному лікуванні може бути стресом і позначитися на вашому психологічному стані після завершення лікування.

Важливо, щоб ви звертали увагу на свої переживання, думки, почуття, стани після виписки, а також розуміли, що з вами відбувається.

Ви можете стикнутися із:

  • тривогою, панічними станами;
  • зниженим настроєм;
  • страхом наступної хвороби, рецидиву та підвищеною увагою до тілесних симптомів;
  • нічними жахіттями або раптовими небажаними спогадами про перебування у лікарні;
  • порушеннями сну;
  • погіршеннями пам’яті та\або уваги;
  • страхом заразити інших;
  • страхом, що оточення стане гірше ставитися до вас.

Ці переживання та стани можуть бути наслідками перебування у лікарні та медичних процедур, які ви пережили, або самого захворювання, і виникнути через:

  • стрес від перебування у лікарні;
  • страх за себе та близьких;
  • тривале підключення до медичної апаратури;
  • почуття втрати контролю та самостійності;
  • стурбованість щодо препаратів – їх дії або їх нестачі;
  • можливі фізичні бар’єри між вами та працівниками;
  • ізоляція від близьких;
  • спостереження за іншими пацієнтами;
  • загальні стресові фактори – шум, освітлення тощо.

 Важливо знати:

  • Пам’ятайте, що ви пережили важкий період і будьте співчутливі до себе, не вимагайте від себе негайного відновлення, натомість – помічайте і відмічайте навіть невеликі зміни на краще. Мати тривогу та інші переживання – часто є цілком нормальною реакцією на стресову ситуацію.
  • Усунення стресових факторів є однією з перших рекомендацій. Основні та найпростіші способи піклування про психічне здоров’я та захисту від стресу — добрий сон, дозування щоденного навантаження та регулярний відпочинок, посильна фізична активність, а також спілкування з близькими та друзями. Займайтеся також по-можливості приємними речами і дайте можливість організму відновитися.
  • Корисним може бути оволодіти кількома методами самодопомоги (наприклад, через дистанційне навчання www.edu.mh4u.in.ua)
  • Якщо проблеми накопичуються, стан погіршується, втрачається продуктивність, симптоми впливають на якість життя і тривають понад два тижні — звернення до фахівця із психічного здоров’я є мудрим рішенням.
  • Якщо ви прийняли рішення про звернення – найперше варто звернутись до сімейного лікаря або психолога. Вас вислухають та дадуть рекомендації, яких може бути цілком достатньо для відновлення. У разі потреби, ви отримаєте скерування до психотерапевта або психіатра, які задіють спеціальну, сфокусовану на проблемі, терапію або ефективне медикаментозне лікування.
  • Якщо ви переживатимете різке і суттєве погіршення настрою, раптову надмірну тривогу та інші гострі стани – зверніться до ліній кризової психологічної підтримки: +38 096 000 1558 або 7333

Переглянути буклет за посиланням:
https://npa-ua.org/…/Pamyatka-patsiyentam-pislya-vipiski-zi…

#helpmenpa

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО СУПРОВОДУ ЖАЛОБИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Незважаючи на те, що Україна виходить з карантину, питання підтримки людей в ситуації втрати є актуальним, особливо в умовах фізичних обмежань та ізоляції. Тому ми вирішили подітися з вами рекомендаціями Ордену психологів Португалії на цю тему. Дякуємо за переклад Olenka Grishina

Зіткнувшись з пандемією COVID-19, явище смерті стоїть на порядку денному: у щоденних новинах про зареєстровані випадки смерті, в статистичних даних, в інформаційних джерелах, та перш за все, в нашій голові.

Втім, відчуття наближення смерті для всіх нас – це важка тема і така, про яку ми зазвичай воліємо не розмовляти і навіть не думати. Однак в нинішній ситуації це неминуче:

Очікування скорботи. Люди заздалегідь починають передчувати смерть близьких людей. Насамперед, в ситуаціях важкого перебігу респіраторних захворювань, коли є інфікування коронавірусом у людей похилого віку та/або якщо присутні обтяжливі супутні захворювання; тому медичні працівники, члени родини та друзі передбачають смерть когось важкохворого. Передчуття втрати близької людини може бути такою ж болючою, як і її фактична втрата, хоча, з іншого боку, це дозволяє готуватися до неминучого прощання. Зокрема, це може бути час для вирішення проблем і турбот або пошуку підтримки в інших (духовні наставники, медичні працівники, родина та друзі).

Це природно, що виникають нагальні та часті запитання пов’язані зі смертю, і люди хочуть та мають прояснити потреби своїх близьких та рідних, коли мова йде про вибір пов’язаний з кінцем життєвого шляху.

Ми усвідомлюємо, що виникають випадки раптової чи передчасної втрати. Це, як правило, поглиблює процес переживання горя та суттєво впливає на психологічне здоров’я.

Можуть також виникати ситуації, коли переживання горя відкладається. У деяких випадках члени родини та друзі не зможуть віддати шану або доведеться швидко прощатися з близькою людиною… Ми змушені відволікатись на інші термінові справи, які нам нав’язує ситуація.

Горе – це природна і людська реакція на втрату наших близьких, що супроводжується почуттям глибокого смутку, а також може викликати й інші емоції: заперечення, гнів та почуття провини. Це процес, який має адаптивний характер, і в цьому процесі відбувається побудова сенсу та значимості, що призводить з часом до усвідомлення втрати та/або трансформації відношення до неї.

В нинішній ситуації процес скорботи може бути обумовлений певними обставинами:
Тенденцію до ізоляції та глибокого смутку при переживанні втрати, зараз часто плутають із нав’язаною ізоляцією, яка може посилити почуття самотності й болю. Необхідно різними способами підтримувати людину в жалобі (хоча й на відстані), супроводжувати її наскільки це можливо.
Ритуал прощання – теж важлива частина процесу скорботи. В цей час збираються родина та друзі померлої людини, виникає можливість поділитися емоціями, віддати шану та висловити смуток. Крім того, процес поховання має важливе значення в спільноті, де люди виявляють підтримку один одному, бо втрата торкнулася всіх. Проте наразі скупчення людей (включаючи похорон) заборонені або обмежені до 10 осіб, щоб уникнути поширення COVID-19 (досвід – Португалії). Неможливість виконання традиційного ритуалу ускладнює процес скорботи, і є додатковим фактором стресу, гніву та туги для всіх, хто переживає втрату (наприклад, неможливість шанувати бажання померлого, або мати поряд усіх членів родини та друзів). В такій ситуації, емоційна підтримка стає недоступною. Зокрема почуття провини та гніву, що часто супроводжують втрату, можуть посилюватись, наприклад, коли є підозра на інфікування померлого. Заборона на відкриття труни крім решти обмежень також є обставиною, що може посилити тривалий смуток.

✔️ Рекомендації для людей, які переживають втрату, а також для близьких членів родини, які знаходяться поряд:

– Не відкладайте процес переживання горя
Іноді люди які у скорботі намагаються приховати емоції пов’язані з втратою, постійно втягуючись у діяльність чи завдання, намагаючись не думати про те що сталося. Важливо прийняти тяжкість втрати; її треба пережити, виплакати, адже сльози допомагають вивільнити накопичені страждання та «відпустити все у зовнішній світ».

– Не переживайте втрату на одинці
Зверніться за підтримкою до родини та друзів. Жалоба – це складний процес і потребує допомоги інших. Якщо висловити те, що відчуваєш, – це не збільшує смуток, це дозволяє поділитися ним з іншими, кому теж сумно.

– Поважайте особистий час
Не очікуйте, що горе раптово пройде, ні, – це довгий процес побудови нової реальності, який передбачає кілька етапів. Дізнавайтеся про ці процеси, щоб розуміти, що з вами відбувається.

– Поважайте свої емоції
Переживання втрати, може включати найрізноманітніші почуття: гнів, обурення, почуття провини, страх, безпорадність, тривожність і навіть полегшення (наприклад, у ситуації, коли людина умираючи страждала) Не намагайтеся протистояти своїм почуттям. Прийміть свої емоції, бо всі вони прийнятні та природні в ситуації втрати.

– Налаштуйтеся на пошук різних способів, як і де можна отримати відчуття, що приносять радість
Дотримуйтесь своїх повсякденних справ та дій і не відмовляйтеся від того, що приносить вам задоволення (наприклад, дбайте про рослини, займайтеся приготуванням їжі, дивіться улюблені серіали).
Не забувайте турбуватися про себе

– Коли ви у жалобі чи підтримуєте когось, хто знаходиться в цьому стані, то ми часто забуваємо дбати про своє фізичне та емоційне здоров’я. Турбота про себе може значно покращити вашу здатність реагувати на ситуацію, особливо, коли смуток планується в довгій перспективі.

– ЯКЩО ВИ відчуваєте, що …
… Страждання настільки сильні, що заважають вам жити повноцінним життям та здійснювати будь-яку діяльність, зверніться за допомогою до психолога.

✔️ Рекомендації для друзів та інших членів родини, які мають в оточенні людину у жалобі:

Надання підтримки будучи фактично присутнім з людиною є бажаним способом, однак, існує багато інших способів надати підтримку та висловити
співчуття. Соціальна відстань не повинна створювати емоційну відчуженість. Використовуйте різні інтернет-технології та інструменти для того аби підтримувати зв’язок з людьми у скорботі, і по можливості надайте допомогу:

Використовуйте телефон, щоб поговорити та підтримати;

Напишіть текстове чи електронне повідомлення, щоб висловити співчуття;
Заздалегідь приготуйте листівку-співчуття, яку можна роздрукувати і підтримати в момент прощання;
Намагайтеся надати допомогу практичними ідеями та справами (наприклад, приготуванням їжі).
Висловлюйте шану членам родини або друзям, які наразі припинили користування соціальними мережами;

Намагайтеся усунути почуття безпорадності. Це нормально не знати, що сказати; і в таких ситуаціях просто давайте зрозуміти, що ви є, слухайте, залишайтеся поруч, пропонуйте підтримку;
Залишайтеся в емоційній близькості, а також слідкуйте за емоційним станом людини, яка у скорботі. Якщо відчуваєте, що страждання настільки тривожні та це починає заважати людині займатися щоденними справами, схиляйте та стимулюйте звернення по допомогу до психолога.

✔️ Рекомендації для надання допомоги дітям, які переживають втрату:

Надаючи інформацію, враховуйте вік дитини. Ваш особистий досвід та вік – це фактори, які безпосередньо впливатимуть на тлумачення ситуації та на її здатність боротися з втратою.

Дошкільнята пов’язують смерть з ідеєю подорожі, як те, що можна змінити в будь-який час. Дітям цієї вікової категорії не легко зрозуміти поняття «назавжди».
Діти старшого віку (5-10 років) більше усвідомлюють реальне поняття смерті, навіть якщо вони її не уявляють для себе або для близьких (вони можуть сприймати факт смерті, але вірять, що це може трапитися лише з іншими).
Загалом, після цього віку діти та молодь можуть і починають розуміти, що смерть – це щось остаточне і неминуче.

✔️ Під час надання інформації дітям та їхнім родинам які переживають горе:

Висловлюйте прямо свої думки
Уникайте неясних виразів, таких як “людина буде вічно спати», “поїхала у довгу подорож” або “буде відпочивати”. Діти мають схильність тлумачити це буквально та матимуть нереалістичні сподівання, що вони побачать людину знову. Також уникайте метафоричних висловлювань. Важливо, щоб дитина розуміла реальну втрату, не створюючи фантастичних думок про смерть. Важливо навчити, що смерть – це частина життя.

Не приховуйте свій смуток
Якщо дитина запитує, чому вам сумно, скажіть правду і поясніть, що ви будете сумувати за людиною, якої більше нема.

Не приховуйте правду про причини смерті
Ще раз скажіть правду, уникаючи лише зайвих деталей.

Давайте відповіді на запитання дітей
Відповідайте на всі питання щиро і відповідно до власних переконань.

Нагадуйте, що відносини не закінчуються, а просто змінюються
Після похорону збережіть фотографії та інші спогади померлої людини, щоб обговорити їх з дитиною. Це допоможе сформувати уявлення про новий тип відносин.

Дотримуйтесь розпорядку дня
У наступні дні важливо зберігати звичну діяльність та час проведений вдома. Врахуйте, що нові спогади формуються в новому дні.

Намагайтеся відноситися із розумінням і терплячістю
Поважайте особистий спосіб скорботи дитини, та її зміни в поведінці, оскільки смуток – це нормально і може бути більш вираженим через близькість до людини, яка померла. Чим більша була близькість, тим більша ймовірність прояву поведінки такої як гнів, дратівливість або навіть агресія. Може змінитися апетит.

Умійте розпізнавати симптоми можливих ускладнень
Іноді діти, що страждають через втрату, проявляють явну затримку у своєму розвитку (починаючи діяти так, як це робили на попередніх етапах розвитку). Ці ознаки які можуть виникнути на початку і є перехідними, але створюють труднощі в подоланні дитячого горя. Деякі симптоми включають: надмірний страх темряви, неможливість бути на самоті, нічне нетримання сечі, усамітнення (втрата інтересу до гри або взаємодії з іншими), агресія або труднощі з навчальним процесом. Деякі діти також можуть відчувати досить тривалий смуток (загальна втрата інтересу до того що відбувається навколо, втрата апетиту, бажання піти з померлим, дратівливість, відмова говорити про людину або надмірно говорити про неї). В таких випадках буде доцільно звернутися за допомогою до психолога.

В цьому напрямку було запроваджено школу здоров’я, де асоціація психологів створила сайт з певною інформацією, частина якої адресована безпосередньо на допомогу дітям. Що може бути корисним для розмови зі своєю дитиною про горе.

✔️ Рекомендації для тих хто має відношення до розповсюдження новин через засоби масової інформації:

Принципово важливо, аби засоби масової інформації вдумливо і не галасливо визнавали або створювали тривогу, а також сам факт смерті в контексті пандемії та її вплив в суспільстві. Якщо, з одного боку, обов’язково потрібно звітувати про кількість жертв, то з іншого боку, для суспільства важливо, щоб ці жертви були не просто статистикою. Тому, подана інформація обов’язково має бути гуманною та максимально олюдненою.

✔️ Рекомендації для служб які проводять похоронні процесії

Крім, дотримання офіційних рекомендацій (всі стандартні методи, що стосуються виконання розтину і підготовки тіла, та безпеки похоронних працівників), також, важливо задовольнити потреби родини загиблих. З огляду на ситуацію, це може ускладнити роботу похоронних служб. Можна полегшити процес завдяки цим рекомендаціям:
Забезпечення умов для трансляції похорону на відео, яке може включати весь процес, щоб дозволити родині та друзям отримати доступ до прощального моменту.
Виконання панахиди вдома або в каплиці, через певний проміжок часу.

#helpmenpa #stopcovid19

Рекомендації для роботи із родичами осіб, які померли від COVID-19

Станом на 7 травня від ускладнень, викликаних коронавірусною інфекцією померло 340 осіб. 340 сімей пережили раптову та тяжку втрату. За прогнозами ця цифра, на жаль, буде зростати, тому ми підготували рекомендації по роботі з родичами померлих, які розроблені іспанськими колегами. Ці рекомендації є дуже практичними і містять чітки вказівки щодо організації та наповнення роботи.

Дякуємо за переклад Олександру Малишеву

Ознайомитися ближче з текстом можна тут 

#stopcovid19 #helpmenpa

ПЕРЕКЛАД КЕРІВНИЦТВА ВІД БРИТАНСЬКОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА. ЗАДОВОЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ОДУЖУЮТЬ ВІД ВАЖКИХ ФОРМ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ (COVID-19)

Ми розуміємо, що наша професійна спільнота ще довго буде долати наслідки пандемії COVID-19, тому ми продовжуємо збирати та перекладати для вас кращий досвід колег з усього світу. Це керівництво розглядає ймовірні психологічні потреби та найбільш ефективні способи підтримки відновлення людей, які були госпіталізовані з важкою формою коронавірусної інфекції (Covid-19). Дякуємо за переклад Svetlana Chunikhina

Ознайомитися із текстом можна за посиланням.

#helpmenpa #stopcovid10

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО РОБОТІ З ГОРЕМ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ВІД ТОВАРИСТВА ПСИХОЛОГІВ БРАЗИЛИЛІЇ

З текстом рекомендацій ви можете ознайомитися в розділі “для фахівців” – “гайдлайни”

Пряме посилання на документ