9 травня 2019 року відзначається 74 річниця перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Криваві сторінки війни не мають жодних виправдань, події 1939-1945 років не повинні повторитися ніколи знову.
Багато говориться про те, що окрім військових дій, велась і війна психологічна. Але сьогодні нам би хотілось звернутися до дещо інших фактів та згадати про Віктора Франкла (1905-1997) – австрійського психіатра, психолога та невролога, засновника логотерапії, який був в’язнем нацистського концентраційного табору.
У 1942 році Франкла разом з дружиною і батьками відправили до Терезієнштадту. Там він зустрів доктора Карла Флейшмана, який на той момент вже виношував план по організації надання психологічної допомоги в’язням, та запропонував Франклу як психіатру очолити виконання цієї задачі.
Разом зі своїми соратниками, Франкл спрямовував свої зусилля і знання на те, щоб допомагати ув’язненим подолати відчай та попередити самогубство.
“Що було робити? Ми повинні були пробуджувати волю до життя, до продовження існування, до того, щоб пережити ув’язнення. Але у кожному випадку мужність жити чи втома від життя залежали виключно від того чи мала людина віру в сенс власного життя. Девізом всієї психотерапевтичної роботи, що проводилась в концтаборі, можуть слугувати слова Ніцше: “Той, хто знає “для чого” жити, подолає будь-яке “як” жити”.
У 1945 році Франкла було звільнено американськими військами. На жаль, його дружина і батьки загинули під час перебування у концтаборах. Сам Віктор Франкл прожив 92 роки. Після трьох років проведених в ув’язненні, він повернувся до Відня і у 1945 році завершив свою всесвітньо відому книгу “Сказати життю “ТАК”. Психолог в концтаборі”, в якій він описує досвід в’язня з точки зору психіатра. Його погляди, описані в цій книзі, увійшли в основу логотерапії, методу екзистенційного психоаналізу, який став основною Третьої Віденської школи психотерапії.
Мирного нам усім неба та сенсів власного життя!
